ПОНАДНОРМО́ВИЙ, а, е. Який надається, здійснюється, використовується і т. ін. понад норму. Мандрівник з’їв чотири картоплини з пригорілим лушпинням, понаднормову пайку свого товариша Луки Скрипчука (Перв., Невигадане життя, 1958, 52).
Понаднормо́ва робо́та (пра́ця) — робота, зроблена понад норму. Перший, хто офіційно одержав гроші за понаднормову працю, був Мікельанджело (Наука.., 8, 1967, 13); Понаднормо́вий час; Понаднормо́ві годи́ни — використаний для роботи час поза встановленим нормою.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 145.