ПОНАДО́ЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Надоїти багато, надоїти з багатьох тварин. Чотири корови держать та по тричі на день доять. Що того молока понадоюють! (Сл. Гр.); З усякого звіра і з усякої гадини є молоко, що вона [відьма] з них понадоювала, перевертаючись до кожної матки усе різно, щоб не жахались і давались доїтись (Кв.-Осн., II, 1956, 188).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 145.