ПОНАДСТРОКО́ВО. Присл. до понадстроко́ви́й. Він.. дослужився до найвищого, до чого селянин може дослужитись, до фельдфебеля, і залишився в армії понадстроково (Гжицький, У світ.., 1960, 121); Юнакові запропонували залишитись служити понадстроково, але запах землі, журба за полем кликали додому (Хлібороб Укр., 11, 1968, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 145.