ПОНАДХМА́РНИЙ, а, е. Те саме, що надхма́рний. Все ж треба йти. Хоч як тут гарно, Але найкраще там, вгорі, Де звівся палац понадхмарний, Ясніший ясної зорі (Фомін, Вибр., 1958, 186); В полонинах трави ярі сходять, і велика понадхмарна туга нам на землю радістю спадає (Л. Укр., І, 1951, 394).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 146.