ПОНАКО́ПУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Копаючи, утворити багато чого-небудь (ям, рівчаків, криниць. і т. ін.). — Скільки гною дали [на буряки], мінералів [мінеральних добрив], тричі гексахлораном обпилювали, канавки понакопували!.. (Рудь, Гомін.., 1959, 133).
2. Викопати із землі багато чого-небудь (про багатьох). Понакопували буряків по 700 центнерів з гектара.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 147.