ПОНАПАСА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Напасти якусь кількість худоби. Скотину за ніч так понапасає [наймит], що боки повирівнюються, мов у сажових свиней (Барв., Опов.., 1902, 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 150.