ПОНАПИ́НАНИЙ, ПОНАПИ́НАТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понапина́ти. Замість шибок понапинані були на рами волові міхури (Фр., VI, 1951, 75); Сього року вони [надвірні кабінети] з більшим комфортом уряджені (понапинані брезенти і збудована альтанка, столів у мене три) (Л. Укр., V, 1956, 421); Гарячі жнива.. Біліють скрізь сорочки пригнутих женців; над возами понапинаті холодки (Вас., II, 1959, 165); Усі молодиці та дівчата були понапинані білими згорнутими удвоє обрусами (Н.-Лев., II, 1956, 402); // понапи́нано, безос. присудк. сл. Заздалегідь, ще вчора, їх [шатра, ятки] понапинано, і вони, мов оті пухирі, випинаються серед ряборухливої юрби (Вишня, І, 1956, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 150.