ПОНАПЛО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Наплодити багатьох. Дітей понаплоджували, а годувати нічим (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 151.