ПОНАПОВЗА́ТИ, а́є, док.
1. Наповзти куди-небудь у великій кількості (про плазунів, комах і т. ін.).
2. Сповзти, зсунутися на що-небудь (про багато чогось).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 151.