ПОНАПРО́ХУВАТИ і ПОНАПРО́ШУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Напрохати багато чого-небудь.
2. Запросити багатьох. Понапрохували гостей, а гостити не дуже є чим (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 151.