ПОНАПУХА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. Напухнути (про частини тіла, місця на тілі). В баби Оришки понапухали щоки (Н.-Лев., IV, 1956, 200); // Набрякнути (про багатьох, багато чого-небудь). Люди понапухали від спання по повітках та клунях: неділенька свята — неробоча (Ю. Янов., І, 1958, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 151.