ПОНАРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш і ПОНАРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Нарізати багато чого-небудь. Щодня понарізують хліба багато, а тоді й засихають шматки (Сл. Гр.).
2. Зарізати багато птахів, тварин на м’ясо.
3. Віддати в користування, відмірявши багатьом (земельні ділянки). Хотіла ще Мар’яна сказати чоловікові про те, що всі багачі на селі лають не тільки тих, кому він землю понарізував, а, мовляв, його, Мусія Політику (Кос., Новели, 1962, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 152.