ПОНАСТРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ПОНАСТРОМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех.
1. Настромити багато чого-небудь на щось. Спинка канапи та стільців була вирізана такими фігурами, неначе хто понастромлював зверху на їх рядки грибів (Н.-Лев., III, 1956, 39); На бересті, що стояв поруч, дядя Василь просто на тонкі гілочки понастромлював скибочки хліба (Дор., Не повтори.., 1968, 163).
2. Застромити багато чогось у що-небудь. Раз Уляна пішла кудись до сусідки, чи що — діти давай бавитися з Андрійком: геть йому квасолі у ніс понастромляли (Коцюб., І, 1955, 440).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 153.