ПОНАТРУ́ШУВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до понатру́шувати. Романюк бачив під ногами грубезний шар трави та зілля, квітів, рути, м’яти, рясно понатрушуваних по архирейських [архієрейських] покоях (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 154.