ПОНАТУ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док., розм. Напружити силу. Корчмарі запряглися, понатужились і потягли воза (Казки Буковини.., 1958, 51); Кит пона-тужився, облишив пароплав і зник вдалині з половиною обрізаного мотузка (Трубл., І, 1955, 185); // Докласти багато певних зусиль. Дмитрій Іванович швидко зрозумів, що йому, для того щоб бути в сім’ї на рівній нозі, треба понатужитися (Сенч., Опов., 1959, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 155.