ПОНАХИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. Нахилити що-небудь (про багатьох); нахилити багато чогось. Висока трава понахиляла вершечки під важкою росою (Н.-Лев., І, 1956, 68); Понахилявши голови, слухають дядьки (Гончар, II, 1959, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 155.