ПОНАЧЕ́РКУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Начеркати багато чого-небудь. Вони [пуристи] раді-радісінькі, коли можуть на кожній стороні [листа] поначеркувати синім олівцем по кільканадцять блудів язикових (Фр., XVI, 1955, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 155.