ПОНАЇДА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док. Наїстися (про багатьох). Сідали [мухи] на хліб та й їли.. Як понаїдалися, то сідали на [слабу] бабу. Лізли в очі, в рот (Стеф., І, 1949, 44); Всі вже понаїдалися, а на блюді ще аж три великі шматки лишились (Багмут, Опов., 1959, 7); Степ дзвенить важким колосом. Перепели так понаїдалися, що вже й не підлетять (Рад. Укр., 5.IX 1961, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 146.