ПОНИ́КЛО. Присл. до пони́клий 4. Жінка навіть не ворухнулась на ці слова. Вона їх і не чула. Сиділа поникло (Головко, II, 1957, 504).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 161.