ПОНОСИ́ТИСЯ, ошу́ся, о́сишся, док.
1. тільки 3 ос. Стати непридатним для носіння, зноситися (про багато чого-небудь). Пройшло років зо два, зо три, наряди поносилися, тіло спало… (Мирний, IV, 1955, 31).
2. перен., розм. Носитися з ким-, чим-небудь якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 165.