ПОНЯТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Виконувати обов’язки понятого. — Не можу я довше стояти… Хай Василина понятує (Кучер, Трудна любов, 1960, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 168.