ПООББИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Оббити багато чого-небудь; оббити щось у багатьох місцях. Геть усі стіни пооббивав [Гаркуша] попід чайною мотоциклом (Мушк., Серце.., 1962, 302); // Ударами, тертям пошкодити шкіру в багатьох місцях. — Перекурити нема коли! Руки вже пооббивав, чортові ящики тягавши! (Смолич, Мир.., 1958, 517).
◊ Пооббива́ти поро́ги —те саме, що Оббива́ти поро́ги (у багатьох місцях) (див. оббива́ти). Отець Онуфрій, спасибі, пороги пооббивав, рипаючись та тупцяючи за мене (Н.-Лев., V, 1956, 351).
2. Обірвати ударами, обтрусити багато чого-небудь (плодів, цвіту). Град багато нашкодив, бо пооббивав цвіт на деревах (Л. Укр., V, 1956, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 168.