ПООББИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Обібрати, очистившиі багато чого-небудь. Кругом їх [вуликів] пообкошує [батько], сухе пооббирає; тим часом нові улії стружє, споряджає (Барв., Опов.., 1902, 144); Навесні з цих [плодожерки] яєчок виплоджувалася ненажерлива гусінь, що поїдала яблука. А старенька бабуся не мала сил пооббирати кубельця (Вишня, II, 1956, 320).
2. розм. Зняти верхній покрив, лушпайки, обчистити багато чого-небудь. Пооббирати картоплю.
3. Позбавити майна силою або хитрощами, обікрасти багатьох.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 169.