ПООББРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Оббрехати багатьох. Як розпустить язика, так усіх на кутку пооббріхує (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 169.