ПООБЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Обернути багато чого-небудь; обернути щось у багатьох місцях. Хто ж це мені глечики пообертав? (Сл. Гр.). Я хочу переконатися, чи пообертали робітники ввесь покіс, як наказала я (Коб., III, 1956, 50).
2. рідко. Те саме, що пообгорта́ти. Пообертали [опришки] коням ноги онучами (Хотк., II, 1966, 244).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 170.