ПООБЛА́МУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пообла́мувати1; // пообла́мувано, безос. присудк. сл. Вона зовсім близько бачить руки з товстими короткими пальцями, на яких і нігті пообламувано (Гончар, Тронка, 1963, 269).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 171.