ПООБНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., перех.
1. Обнести багатьох.
2. розм. Забрати, зірвавши багато чого-небудь (плодів, овочів і т. ін.) не за один раз. Генеральша ніколи не їла овощей [овочів] з свого молодого садка; він усе пообносить, усе викраде (Мирний, II, 1954, 113); В своїх листах ні він, ні Єпташка нічого не згадували про те, як вони пообносили в селянських садках сливи (Мик., II, 1957, 555); // Поламати багато чого-небудь. — У тебе, всі бачать, що москалі тини пообносили!.. (Мирний, I, 1954, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 173.