ПООБПАДА́ТИ, а́є, док. Те саме, що поопада́ти. Із льоду бурульки, що, знай, кругом бряжчали, Уже зовсім пообпадали (Греб., І, 1957, 71); Вона [землянка] справді була поганенька: шпаруни пообпадали, хворостяна покрівля.. погнулась усередину (Гр., І, 1963, 374).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 173.