ПООБРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Зірвати все у багатьох місцях. Вишні вже пообривали, а сливи ще й не починали (Сл. Гр.).
2. Відірвати багато чого-небудь. Нашим парубкам пики порозбивають [козаки], оселедці пообривають, всі вечорниці розженуть… (Стор., І, 1957, 101).
◊ Пообрива́ти ву́ха — те саме, що Обірва́ти чу́ба (ву́ха, чупри́ну і т. ін.) (багатьом) (див. обрива́ти). — Прийшли, вчіться, грайтеся, а ні, то я вам усім вуха пообриваю (Юхвід, Оля, 1959, 235).
3. розм. Переобтяжуючи, дуже натрудити (руки). — Руки пообриваєш, носячи! Нема того, щоб хурку найняти; як на того коня валять — носи! (Мирний, III, 1954, 152).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 173.