ПООБРИВА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док.
1. Обірватися (про багато чого-небудь; про щось у багатьох місцях). Нитки, котрими вони [листки у зошитах] були позшивані, вже пообривались і теліпались (Н.-Лев., І, 1956, 375); Пообривалась пряжа.
2. розм. Зноси́ти до непридатності одяг (про багатьох). [Катря:] Візьму Тарасову сорочку і зашию.. Бо хлопець обірвався.. [Дівчата:] Справді. Хлопці всі пообривалися (Мик., І, 1957, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 173.