ПООБРІ́ЗУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пообрі́зувати. Соняшники давно пообрізувані. Стирчить саме руде бадилля (Тулуб, Людолови, І, 1957, 327); Всі міжряддя двічі розпушені, пасинки — пообрізувані (Рад. Укр., 27.VII 1961, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 174.