ПООБСНО́ВУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Обснувати багато чого-небудь; обснувати що-небудь у багатьох місцях. Пауки [павуки] глечики на тину пообсновували, а бодня розсохлась, і в неї скидали старе рамтя (Мушк., Чорний хліб, 1960, 30); Наліталося по світі, Натомилось павутиння — Почіплялося на вітті, Пообсновувало тиння… (Вирган, В розп. літа, 1959, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 174.