ПООБТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Обти́кати кругом багато чого-небудь; обтикати щось у багатьох місцях. Я пообтикав добре купу четинням, позабивав шпари, закурив люльку та й лежу собі під яличкою (Фр., І, 1955, 54); Ядвіга знайшла шматок вати, й обидві панни пообтикали кругом замок і забили дірочку (Н.-Лев., II, 1956, 73); Пообтикати грядки кілочками.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 175.