ПООБТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Обтяти багато чого-небудь. — Пообтинай нігті свої й дай мені (Н.-Лев., IV, 1956, 235).
2. Відрізати повністю багато чого-небудь. Він тямив уже, як ліпше підрубати дерево, як пообтинати суччя на нім (Літ. Укр., 29.III 1968, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 175.