ПООБХО́ДИТИ, джу, диш, док., перех., розм., рідко. Обійти, упорати багатьох. Пізнім вечором, як Максим пообходив корови та коні та подоїв вівці, увійшов до хати (Стеф., І, 1949, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 175.