ПООДАЛІ́К, присл., рідко. Те саме, що поо́даль. Трохи поодалік від берега, загойдані хвилями, дрімають табунцем чайки (Логв., Давні рани, 1961, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 176.