ПООПАДА́ТИ, а́є, док. Опасти з багатьох дерев, кущів у багатьох місцях (про листя, цвіт, плоди). Хай побачать діти, який він, той дуб, восени, коли скрізь на деревах уже листя поопадало, а він усе зеленіє (Кучер, Трудна любов, 1960, 53); // Втратити листя, пелюстки (про дерева, квіти). І квітки на богах посохли, поопадали і павутиною павуки позасновували (Барв., Опов.., 1902, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 177.