ПОПАРУВА́ТИСЯ, у́ємося, у́єтеся, док.
1. Розділитися на пари. За довгими столами, скатертями понакриваними, сидять чорти з чортихами, попарувавшись (Кв.-Осн., II, 1956, 241); Вони пішли, попарувавшись. Комашко узяв під руку Саню, Мавродін пішов поруч з Махнівською (Н.-Лев., V, 1966, 280).
2. Одружитися (про багатьох); // Почати жити в парі для розмноження (про окремі види птахів). Незабаром — буде день такий — Ввійде ріка у береги звичайні І перельотні гості одлетять. А решта попарується і жити Почне життям розміреним (Рильський, І, 1960, 250).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 183.