ПОПЕРЕКО́ШУВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до попереко́шувати.
2. у знач. прикм. Розміщений косо. Стіл, сейфик, стільці, дерев’яні футляри годинників, що висіли поперекошувані на стіні, валялися на долівці, — все було припорошене глиною (Хор., Незакінч. політ, 1960, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 191.