ПОПЕРЕПЛУ́ТУВАТИСЯ, ується, док.
1. Переплутатися (про багато чого-небудь). Старі груші та яблуні буйно росли на волі, як хотіли, попереплутувались гіллям (Н.-Лев., І, 1956, 617); У вагонах сотні тіл попереплутувалися на підлозі. Голова до ніг, зад до обличчя, хропли (Головко, І, 1957, 59).
2. Перемішатися, прийти в безладдя (про багато чого-небудь).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 193.