ПОПЕРЕТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Перетяти багато чого-небудь. Кобза і Марко.. поперетинали ремені, котрими поскручувані були руки у козаків (Стор., І, 1957, 389).
2. Пересікти яку-небудь площу в багатьох місцях, пролягти в різних напрямах (про дороги, річки і т. ін.). Автомагістралі поперетинають уздовж і впоперек неосяжні землі нашої держави (Рад. Укр., 5.IV 1946, 2); // Простягтися смугами. Буйні ліси поперетинали його маєтки і вздовж, і вшир, і впоперек (Мирний, IV, 1955, 219).
3. Створити перешкоди для руху кого-, чого-небудь у багатьох місцях. Розтав сніг на полях, віддзвеніли веселі струмки по схилах.., колгоспники здебільшого поперетинали їх земляними гатками (Вол., Сади.., 1950, 159); — Поперетинали ми з тобою німцям шляхи на суші, то вони — до води (Шер., В партиз. загонах, 1947, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 194.