ПОПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е.
1. Розташований поперек чого-небудь; протилежне поздовжній. — Підведіться, матушко, бо ось-ось зараз буде поперечна борозна, — говорив погонич (Н.-Лев., III, 1956, 204); На возі на поперечній дошці сидів старий Жменяк (Томч., Жменяки, 1964, 27).
2. Який рухається в напрямі поперек чого-небудь. Поперечні хвилі захиталися, подалися назад і, стукаючись одна об одну, пішли собі вистрибом, попереджаючи одна другу (Мирний, IV, 1955, 316); // Який здійснюється в напрямі поперек чого-небудь. Першу поперечну культивацію провадять зразу ж після появи повних сходів бавовнику (Техн. культ., 1956, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 195.