ПОПИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док.
1. перех. Перепиляти на частини багато чого-небудь. Ще он тоді Юхим явори попиляв, лежали-лежали, шашіль точити вже став, а таки долежали (Головко, II, 1957, 233).
2. перех. Пиляти якийсь час що-небудь. — Може, у вас є робота.. Дровця, може, попиляти?.. (Стельмах, І, 1962, 271).
3. неперех., перен., зневажл. Грати на смичковому інструменті якийсь час.
4. перех., перен., розм. Дошкуляти словами кому-небудь, сваритися якийсь час. — Ви ще не знаєте мене. — Давно знаю, який ти впертий. От скажу Уляні, щоб хоч попиляла тебе (Стельмах, І, 1962, 480).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 197.