ПОПИСА́ТИ, ишу́, и́шеш, док., перех.
1. Написати багато чого-небудь. В судах підписав [писар] добре, щоб пописали такі допроси, які писареві хотілось (Кв.-Осн., II, 1956, 297); Що було до писання — рахункові задачі, німецькі задачі, — те попишемо (Фр., IV, 1950, 227); // Написати або намалювати що-небудь у багатьох місцях. Всюди хрести пописала [Домаха] округи оселі — як од сатани (Барв., Опов.., 1902, 519).
2. Переписати багатьох. До полудня працюють [дівчата] мляво, а коли попише табельщик, починають, як каже рябий Шаповал, дуріть (Кос., Новели, 1962, 15).
3. Списати, покрити письмовими знаками що-небудь.
4. розм. Розмалювати кого-, що-небудь.
5. перен., розм. Покрити смугами, порізами, борознами і т. ін. поверхню чого-небудь. І справді, скілько тут Сокири ні бряжчали, Ні дубчика, ні липки не стяли І тільки де-не-де що кору пописали (Греб., І, 1957, 62); Піт котився з їх патьоками і, помочивши чорну куряву, пописав їх лиця довгими смужками (Н.-Лев., І, 1956, 335).
6. Писати якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 198.