ПОПИ́ХКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. попи́хкувати і звуки, утворювані цією дією. Крізь розбите вікно вривалося попихкування й короткі гудки паровоза (Шовк., Інженери, 1956, 371).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 199.