ПОПЛЕСКА́ТИСЯ, ещу́ся, е́щешся, док.
1. тільки 3 ос. Плескатися якийсь час. В очеретах залопотіли крилами, поплескалась вода від утечі лисок, чомг, курочок (Досв., Вибр., 1959, 411).
2. розм. Купатися якийсь час. На умі ще в неї й річка, де би так весело можна поплескатись та збудувати млин (Хотк., І, 1966, 127); Як добре, повалявшись на гарячому піску, кинутися у прохолодні хвилі, досхочу поплескатися у воді, піднімаючи фонтани бризок (Рад. Укр., 30.VII 1962, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 208.