ПОПЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок. Плювати кілька разів; плювати час від часу. Мати скубе мичку, раз по раз попльовує в пучки і, овіяна згадкою про молодість, співає (Кос., Новели, 1962, 20); Старий витягає з води вудочку — .. поправляє на гачку черв’яка, попльовує на нього, закидає якомога подалі від берега і знов терпеливо чекає (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 7); — Чого стоїш і попльовуєш, коли всі працюють? (Чаб., Тече вода.., 1961, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 212.