ПОПЛЯМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. поплямля́ть; і ПОПЛЯМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Покрити плямами що-небудь. — Дай сюди, — сказала пані Міланська, бистрим, нервним [нервовим] рухом вихапуючи письмо з Миколових рук, — бач, уже поплямив (Фр., III, 1950, 438); — Ой лихо, що я наробила, — та я ж миску з фарбою перекинула, скільки шмаття поплямила! (Л. Укр., III, 1952, 492).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 212.