ПОПОВИГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Виглядати кого-небудь багато разів; виглядати тривалий час. — Про що ж ти там промовляла, дочко? Про землю не забула сказати?.. А Леонід тут поповиглядав тебе з Васильком… (Гончар, II, 1959, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 213.