ПОПО́ВНЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. попо́внити. Гітлер з шкіри пнувся, виловлюючи для поповнення втрат у армії буквально все живе в країні (Коз., Гарячі руки, 1960, 81); Дальший розвиток радянської науки вимагає постійного поповнення кадрів наукових працівників (Рад. Укр., 30.III 1946, 2).
2. Те, чим поповнюють що-небудь або чим поповнюється щось. За дуже приблизними підрахунками Йосифа, оті переносини [друкарні] й нове поповнення в обладнанні мусило коштувати не менше трьох тисяч злотих (Вільде, Сестри.., 1958, 149).
3. Військові частини, люди, які прибувають на підмогу або на доукомплектування. Командири сиділи в школі і розбивали нове поповнення по сотнях (Панч, I, 1956, 317); Загін Кривоноса обростав завзятим поповненням з окремих куп, навіть одинаків (Ле, Хмельницький, І, 1957, 326); // Нові фахівці, що приходять в яку-небудь галузь науки, техніки, мистецтва, господарства і т. ін., нові учасники чого-небудь. В нашу українську поезію за останні роки влилося і справді молоде не тільки за літературним стажем, але й за віком, поповнення (Мал., Думки.., 1959, 99); Чудове поповнення дають консерваторії, театральні і художні вузи нашим концертним організаціям і театрам (Мист., 1, 1963, 3); Останнім часом в ряди агітаторів влилося нове поповнення з числа інженерно-технічних працівників, учителів, лікарів (Рад. Укр., 2.IV 1959, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 214.